Сучасна школа в умовах переходу на національну модель освіти потребує «нового» типу вчителя — такого, що творчо думає, володіє сучасними методами і технологіями освіти, прийомами психолого-педагогічної діагностики, способами самостійного конструювання педагогічного процесу в умовах конкретної практичної діяльності, умінням прогнозувати свій кінцевий результат.
На даному етапі розвитку освіти в Україні нагальною потребою при вивченні англійської мови та однією із умов формування успішної полікультурної особистості в системі навчальної діяльності є впровадження інтерактивних методів та прийомів навчання. Для учнів це природний та цікавий шлях до розвитку уміння спілкуватись не тільки рідною, а й іноземною мовами.
Ефективність прийомів навчання та їх використання визначається специфікою конкретного процесу навчання. Універсальних рекомендацій щодо складу і застосування методів не існує, педагог самостійно приймає рішення про використання того чи іншого методу та прийому на основі власного досвіду та врахування особливостей учнівської аудиторії.
Саме інтерактивні технології дозволяють педагогу максимально ефективно:
- залучати пасивних слухачів;
- робити заняття більш наочними;
- забезпечувати навчальний процес новими, раніше недоступними матеріалами, які допомагають учням виявляти їх творчі здібності;
- привчати учнів до самостійної роботи з матеріалом;
- забезпечувати швидкий зворотний зв’язок;
- підвищувати інтенсивність навчального процесу;
- виховувати терпимість, сприйнятливість до різноманітності культур і духовного досвіду інших народів;
- підвищувати пізнавальну активність учнів, а саме, бажання вивчати предмет;
- об’єктивно оцінювати дії учнів;
- накопичувати статистичну інформацію в ході навчального процесу;
- реалізовувати особистісно-орієнтований і диференційований підходи в навчанні;
- дисциплінувати самого вчителя, формувати його інтерес до роботи;
- знімати такий негативний психологічний фактор, як «відповідебоязнь»;
- підвищувати рівень розвитку психологічних механізмів (уяви, уваги, пам’яті);
- активізувати розумові процеси (аналіз, синтез, порівняння та ін.).
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умовах постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.
На кожному з етапів уроку актуально використовувати різноманітні інтерактивні технології та прийоми такі як:
«Вірю-не-вірю»
Вчитель складає тематичний опитувальник і зачитує його в класі. Кожне запитання починається словами «Чи вірите ви що…?». Учні мають погодитись з твердженням або ні, обґрунтовуючи свою відповідь.
«Лото»
У кожного учня є картка з власною тематичною доповіддю під відповідними номерами. Вчитель виймає з «діжечки» номери. Відповідає той, хто має доповідь під цим номером.
«Сторінка щоденника»
Це захоплююче творче завдання.
Учням пропонується відновити сторінку з щоденника когось із видатних людей за певний період часу.
«Відгадай, хто я»
Учень виступає від імені відомої особи не називаючи її, а описуючи події з життя, зовнішність, вчинки тощо.
«Вчені та їх відкриття»
Учні поділяються на дві команди. Кожен раз грають двоє учнів. Один з них називає прізвище відомого вченого, а другий має швидко назвати його відкриття, винаходи. Потім учні міняються ролями, щоб кожна команда отримала рівну кількість запитань і відповідей. Якщо учень затримується або дає невірну відповідь, його може замінює учасник тієї ж самої команди. Перемагає команда, яка чітко відповідає на запитання і в якої вибуло з гри найменше учасників.
«Велике коло»
Найдоцільніше використовувати, якщо необхідно навчити учнів швидко вирішити проблему, вийти з нестандартної ситуації.
Учні розміщуються у великому колі. Формулюють проблему для обговорення, після чого протягом 10 хвилин кожен індивідуально записує пропозиції для її розв’язання. Учасники по колу зачитують свої пропозиції, а група уважно вислуховує не критикуючи і не перебиваючи і голосує за кожним пунктом: включити чи не включити його в загальне рішення по проблемі, фіксоване на дошці.
«Акваріум»
Форма діалогу, коли в групі пропонують обговорити проблему «перед очима глядачів». Кожна мала група обирає того, кому вона може довірити вести діалог (це може бути й кілька охочих). Всі інші учасники процесу виступають в ролі глядачів. Кожній групі відводиться 3-5 хвилин для обговорення, після чого місце в акваріумі займає інша група і обговорює наступну ситуацію або проблему.
«Мозкова атака»
Учні потрапляють в «екстремальну ситуацію» і повинні негайно дати відповіді на поставлені запитання. Наприклад: «Один Ваш знайомий скоїв стосовно іншого протиправний вчинок. Ваші дії. Які закони при цьому слід знати?». Ця гра індивідуальна, її проводять у вигляді розминки на повторення пройденого матеріалу. Перед початком гри нагадайте учням казати все, що спаде їм на думку, не обговорювати і не критикувати висловлювань інших, заохочувати розширення чужих ідей.
«Прес-конференція»
Колективна гра, слушна на узагальнюючих уроках. З класу обирають учнів, які грають ролі академіків, директорів заводів, відомих вчених тощо. Всі інші учні – «журналісти». «Журналісти» ставлять запитання учасникам прес-конференції. Запитання має завчасно знати вчитель, тому що вони повинні відповідати темі прес-конференції і віковим особливостям учнів. Оцінюється правильність відповідей, слушність запитань.
«Дискусія»
Дає нагоду виявити різні позиції і думки з певної проблеми або суперечливого питання. Для того, щоб дискусія стала відвертою, необхідно створити атмосферу довіри і взаємоповаги. Орієнтовні правила проведення дискусії такі: говорити по черзі, а не всім одночасно; не перебивати того, хто говорить; критикувати ідеї, а не особу, що їх висловила; не сміятися, коли хтось говорить, за винятком жартів; не змінювати тему дискусії; намагатися заохотити до участі у дискусії всіх присутніх.
«Аналіз ситуації»
Однією з форм роботи з учнями є аналіз ситуації або випадку з життя. Для розгляду певної ситуації необхідно звернути увагу на основні моменти:
-факти (що відбулося, хто є учасниками справи, що ми про них знаємо, які факти є важливими, які другорядними);
– проблеми (які закони, морально-етичні норми регулюють ситуацію, яке питання необхідно вирішити для розв’язання проблеми);
– аргументи (які аргументи можуть бути наведені для використання доказів на захист кожної з сторін);
– рішення (яким буде вирішення ситуації, чим обґрунтоване саме таке рішення, якими можуть бути наслідки такого рішення).
«Хокей»
Як і в справжньому хокеї, кількість «хокеїстів на полі» від кожної команди – по шестеро (один воротар, двоє захисників і троє нападників). По правилах гри навчального «хокею» гравці сидять за столами. Кидок у ворота – запитання поставлене суперником. «Гол» – на запитання відповідь не дано, або відповідь неправильна. «Шайбу відбито» – захисники або воротар дали правильну відповідь. Арбітром може бути сам учитель або один з учнів. Він стежить за дотриманням правил, видаляє порушників, зупиняє час, дає дозвіл гравцям на запитання і на відповідь. Всі інші учні виступають в ролі запасних гравців або вболівальників.
«Біль героя»
Ми соромимося говорити про свій біль. Немає з ким поділитись думками, мало хто дослухає нас до кінця. Літературні герої художніх творів, якщо вони позитивні, здебільшого люди відверті, мудрі, справедливі. Який духовний і фізичний біль їх переймав? Кому вони про нього розповідали? Чому саме цим особам? Які вони отримали поради? Якою була реакція оточення на їх дії, вчинки? Як ви сприймаєте страждання та думки літературного героя? Кожен учень обирає собі літературного героя і розповідає про нього.
«Розповідь героя»
Сприяє розвитку емоційного світу людини. Завдання учня – розповісти казку, оповідання, історію тощо від імені діючого персонажу за вибором самого учня.
«Один день з життя героя»
Всі ми – прості смертні і володарі світу, генії і невдахи, добрі і злі рано чи пізно запитуємо свій розум і серце про те, що посіяли ми на білому світі, що залишили після себе у житті. Завдання учня: розповісти про найпам’ятніший день у своєму житті, порівняти його з найголовнішим, на думку учня, днем у життя того чи іншого літературного героя.
«Ланцюжок»
Головне у цій формі роботи – спиратися на попередній досвід дітей, правильну, чітку постановку запитань, неодноразове повторення найголовнішого – того, що схвилювало, здивувало, спонукало замислитись учня. Можливо, що з такого ланцюжка запитань виникне проблема, яку слід буде вирішити наступного разу.
«Малюнок на скелі»
Доречно для молодшої ланки школярів. Первісні люди зображали на стінах печер тварин, речі, які мали відношення до їх життя. Запропонуйте учню обрати для зображення лише одну річ, яка б символізувала художній твір, казку, головну думку оповідання тощо.
«Очима психолога»
Використовуючи загальномистецький закон читач (глядач)-суб’єкт – аналіз учні за допомогою вчителя намагаються передбачити, які обставини спонукали того чи іншого героя твору, публікації, життєвої історії вчинити так, а не інакше.
«Знайди пару»
Клас поділено на дві групи. Перша група отримує картки із завданням, друга – картки з відповідями. Кожен має знайти свою половину. Відповіддю може бути практичне завдання, тоді парам необхідно його виконати.
«Троє мудреців»
Грають три команди. Кожна команда рекомендує до гри свого мудреця, всього їх має бути троє. Мудреці займають почесні місця перед командами. Ведучий по черзі ставить командам запитання і пропонує по три варіанта відповідей. Мудрець обирає або пропонує власний варіант вірної відповіді. Команда вирішує погодитись чи ні. За вірну відповідь мудрець і команда отримують по одному балу. Якщо мудрець обрав неправильну відповідь, а команда не погодилась, то бал отримує лише команда і навпаки. Якщо відповіді невірні, бали не зараховуються. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість балів. Наймудрішим оголошують мудреця, котрий дав найбільшу кількість вірних відповідей.
«Хід конем»
Гра побудована на звичайному шаховому полі, розділеному на дві зони, в кожній – 32 клітини. Кожна клітина розташована на перехресті літери і числа, тому має відповідну назву (F1, H7 тощо ). Грають дві команди. Кожна команда перед початком гри протягом однієї хвилини продумує всі можливі варіанти ходів так, щоб за допомогою шахового коня побувати в усіх клітинах своєї ігрової зони. Кожна клітина містить одне запитання. Починають і продовжують гру ходом шахової фігури – конем – з її стартової позиції. Капітани команд по черзі називають клітину, на яку здійснюють хід. Двічі в одній і тій самій клітині бувати заборонено. Кожний хід зараховують. Його вважатимуть результативним, якщо гравці команди правильно відповіли на запропоноване запитання. Кількість питань має відповідати кількості клітинок – 64, по 32 для кожної команди. Перемагає команда, яка правильно порахувала кількість ходів, дала вірні відповіді на запитання і в результаті набрала більшу кількість балів. Гра буде цікавою для всіх вікових категорій.
«Машина часу»
Ігрові ролі: чотири екіпажі, король, чаклун. Екіпажі чотирьох машин часу терплять аварію і потрапляють у минуле. Необхідно довести свою могутність і реальну користь своїх знань в королівстві, куди вони потрапили. Завдання чаклуна не випустити владу зі своїх рук, довести химерність знань, невірність суджень, неправильність умінь прибульців. Король має на підтримку наукових досліджень 100 дублонів, їх необхідно розподілити між екіпажами в залежності від глибини їх наукових знань по заданій тематиці. Король має право фінансово карати прибульців, якщо вони будуть запідозрені у неправді. Перемагає команда, яка отримала найбільшу фінансову підтримку.
«Перегук»
Учні отримують завдання: знайти відповідності між літературними героями і відомими шедеврами живопису та музики і прокоментувати свій вибір.
«Якби письменником був я…..»
Вид роботи, рекомендований, коли твір має трагічну або відкриту розв’язку. Дає учням змогу зняти емоційне напруження, стрес.
«Робота в динамічних парах»
Завчасно формуються робочі пари учнів. учитель на уроці роздає картки із завданнями і пропонує поміркувати та обмінятися думками в парі. Учні готують відповідь, потім кожна пара представляє свій спільний варіант(за такою ж схемою учні можуть працювати у малих групах по 3-4 особи).
«Подорож»
Урок-подорож перетворює учнів на учасників подій. На таких уроках можна простежити активність учнів, використати можливість краще і швидше запам’ятати факти, історичні події, осіб.
«А я вважаю…»
Коли гостро драматичні події, які відбуваються в суспільстві, школі, класі, літературному творі викликають неоднозначну оцінку, потребують обговорення, кожному учню надається 1-2 хвилини, щоб висловити свою думку, ставлення. Своє висловлювання учень починає фразою «А я вважаю….».
«Портрет»
Учитель зачитує твердження, в якому описово подано відомості про той чи інший об’єкт, персонаж, подію тощо. Учні намагаються визначити про що йдеться мова. Якщо не вдається, учитель зачитує друге твердження, яке містить більш точну інформацію про об’єкт. Третє твердження містить таку інформацію, що не впізнати об’єкт неможливо.
Саме тому, інтерактивні технології навчання є найбагатшою формою залучення учнів до дослідницько-пошукової роботи, під час якої виникає необхідність інтегрування знань, активно задіюються не лише всі мовленнєві компетенції, але й інформативно-пошукові, фізично-моторні, презентаційні, соціальні, полікультурні, які треба поєднати у процесі діяльності, пропустити крізь призму власного сприйняття і оформити у кінцевий продукт – творчий доробок.
Стійка динаміка якості знань учнів є підтвердженням ефективності впровадження досвіду та обґрунтовує доцільність використання інтерактивних методів для формування компетентної особистості, коли навчальні заняття для вчителя та учнів – це постійний пошук, спільна праця, в основі якої довіра та спільне бажання досягнути бажаного результату.
Головне, щоб використання інтерактивних технологій у викладанні сприяло досягненню основної мети – забезпечення сучасної якості освіти на основі збереження її фундаментальності і відповідності актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства, держави.
Розглядаючи людину як найвищу цінність, педагог-новатор спрямовує освітній процес, на уроках іноземної мови зокрема, на забезпечення інноваційного характеру навчального простору, в центрі якого – цілісний розвиток полікультурної особистості учня шляхом формування позитивної мотивації через створення ситуації успіху з метою виховання громадянина світу.
Адже, полікультурна особистість – це особистість, що володіє уміннями та навичками успішної взаємодії з представниками іншої держави та культури, осмислення картин світу іншої соціокультури, готовність до вирішення конфліктів, що виникають у процесі спілкування, позитивне ставлення до мови, що вивчається та її носіїв. Наявність цих умінь і навичок вказує на готовність осо Отже, у процесі виховання полікультурної особистості формується уявлення особистості про самобутні культурні світи та їх взаємозв’язок, формується толерантне ставлення до представників різних етносів, розвиваються навички взаємодії в сучасному полікультурному світі. На основі вище розглянутого можна сказати, що стратегічною метою сучасного суспільства є формування високоосвіченої, неупередженої, високоемоційної особистості готової до міжкультурної взаємодії.
Таким чином, полікультурність та полілінгвізм відіграє важливу роль у здійсненні міжкультурної комунікації, адже є основою створення нового суспільства, здатного до спілкування без етнічних, релігійних, расових і культурних бар’єрів.
